БТрО у воєнний час призначаються для охорони стратегічних об’єктів і комунікацій. Їх чисельність, за колишнім штатом, становила 426 осіб, оснащених виключно легким піхотним озброєнням. У батальйонах значна частина особового складу — не добровольці, а мобілізовані громадяни.
Річ у тому, що підрозділ формується за наказом Генштабу військовим комісаріатом і до певної дати. Якщо на обліку є добровольці, які підходять за військово-обліковою спеціальністю, — їх беруть, а решта складу — призивається.
Був сформований такий батальон і в Чернігівській області. Першим місцем дислокації батальйону став 169-й навчальний центр сухопутних військ «Десна», куди вже 23 квітня 2014 року почали прибувати перші мобілізовані. Крім Чернігівського обласного і міського, в наборі мобілізованих брали участь Київський міський і Черкаський обласний військкомати. Усього до штату було зараховано 425 солдатів і офіцерів. Із озброєння було передано автомати, ручні кулемети. У штат були введені також 65 автомобілів, із яких 52 були передані по мобілізації з різних державних організацій. Першим командиром 13-го БТрО був призначений майор Олександр Середа. На той момент планувалося, що батальйон буде задіяний в охороні прикордонних районів Чернігівщини.
Однак погіршення загальної ситуації на Донбасі зажадало термінової відправки підрозділу на лінію протистояння. Уранці 9 травня 2014 року сформований підрозділ трьома колонами висунувся в район міста Сватове Луганської області. Вже з 12 травня 400 військовослужбовців розпочали несення служби в зоні конфлікту. Основним завданням була охорона важливих об’єктів (насамперед державних установ), служба на блок-постах і виконання оперативних завдань у другому ешелоні оборони. Одразу почалося створення мережі опорних пунктів у Міловому, Біловодську та Старобільську.
З 20 травня був створений базовий табір у районі населеного пункту Новоолександрівка Біловодського району Луганської області. Несення служби на опорних пунктах й охорона базового табору в цей час проходили відносно спокійно. На початку червня батальйон зазнав першої втрати – загинув капітан Олексій Коновалов. Із просуванням лінії фронту базовий табір батальйону був переміщений у село Нижній Мінченок (біля населеного пункту Тепле). Звідти висувалися блок-пости й опорні пункти батальйону, з середини липня періодично обстрілювали як із території Російської Федерації, так і з окупованої частини Луганської області. Постійно перебував під обстрілом блок-пост перед селищем Макарове Станично-Луганського району.
Важливим етапом для батальйону стала участь у звільненні районного центру Станиця Луганська та вихід до річки Сіверський Донець, уздовж якої досі знаходиться лінія фронту. 18 серпня 2014 року батальйон висунувся до Станиці Луганської та виставив три блок-пости. Невдовзі вони були обстріляні противником, який усе ж таки відступив на правий берег Сіверського Дінця.
Важких втрат зазнав пост, розташований на виїзді зі Станиці в сторону окупованого Луганська. У результаті масованих артилерійських ударів і обстрілу з усіх видів стрілецької зброї гарнізон втратив двох бійців загиблими та 17 – пораненими. Із того серпневого дня батальйон перебував на «нульовій позначці» фронту і ніс службу на передньому краї до кінця вересня, коли їх поміняли підрозділи 128-ї гірсько-піхотної бригади.
У період цих бойових дій позаштатна спецгрупа військовослужбовців 13-го БТрО під керівництвом капітана з позивним «Барс» ліквідувала дві диверсійні групи противника, при цьому знищили 11 диверсантів, шестеро яких виявилися громадянами Російської Федерації.
Із середини серпня базовий табір кілька разів піддавався артилерійським і мінометним ударам противника. Наприкінці вересня був передислокований у с. Орехово Старобільського району. З 1 жовтня батальйон отримав першу бронетехніку – 10 бронемашин БРДМ-2, був переведений на новий штат і отримав назву 13-й окремий мотопіхотний батальйон.
Усього за півроку перебування в зоні АТО втрати батальйону становили 9 загиблих і 37 поранених військовослужбовців. У результаті мінометного й артилерійського обстрілу було втрачено 12 одиниць техніки.
Військовий експерт Михайло Жирохов про війну та майбутне Донбасу. Чи змінилася за 3 роки тактика ведення війни в зоні проведення антитерористичної операції? Звичайно. І кардинальним чином. Якщо після підписання «Мінську-1» у вересні 2014 року наші вій...
То, что большая часть помощи, которую предоставляет Россия «молодым республикам», оседает тем или иным способом в карманах так называемых лидеров уже давно не секрет. То, что большая часть помощи, которую предоставляет Россия «молодым республикам», осе...